Стажування, практика та пробна робота

Стажування - це тимчасова діяльність, яка дозволяє отримати практичний досвід у певній професійній сфері.

Стажування можна проходити під час навчання або навчання, а також для орієнтації перед вибором професії.

Які правові рамки застосовуються до стажування?

Законодавчі положення щодо стажування різняться залежно від типу стажування:

• Обов'язкове стажування: частина шкільної або академічної навчальної програми; застосовуються спеціальні правила щодо оплати праці та робочого часу. Закон про мінімальну заробітну плату не поширюється на обов'язкове стажування.

• Добровільне стажування: не є обов'язковим як частина учнівства; тут застосовуються загальні положення трудового законодавства, включаючи Закон про мінімальну заробітну плату. Роботодавці, як правило, повинні платити мінімальну заробітну плату, якщо стажування триває більше трьох місяців (це також стосується перерв). Стажування, не пов'язане з навчанням або професійною підготовкою, також підлягає сплаті мінімальної заробітної плати. Тривалість тут не має значення. Те саме стосується і тих випадків, коли стажер вже завершив навчання або стажування.

Для іноземних студентів, які навчаються в Німеччині, до добровільного стажування застосовуються ті ж правові норми, що й до роботи з неповним робочим днем. Стажування вважається звичайною роботою, навіть якщо вона не оплачується. Той, хто бажає працювати більше 140 повних або 280 неповних днів на рік, повинен отримати дозвіл від Відділу реєстрації іноземців та Федерального агентства з питань зайнятості.

Для проходження стажування може бути видана віза. Вона дійсна на час стажування, але не більше 12 місяців. Передумовами для цього є конкретна посада стажування та доказ того, що ви здатні себе забезпечити. Стажування - це, по суті, оплачувана робота, тому може знадобитися дозвіл Федерального агентства зайнятості.

Для іноземних студентів, які навчаються за кордоном, та викладачів, які нещодавно закінчили навчання, існує віза для проходження стажування, пов'язаного з навчанням в ЄС. Її можна отримати на підставі

• договір про стажування та

• довідка про зарахування з іноземного університету або диплом про вищу освіту, отриманий не більше двох років тому на момент подачі заяви.

Стажування також повинно відповідати тематиці навчальної програми. Крім того, організація, в якій проходить стажування, повинна взяти на себе письмове зобов'язання покрити витрати на проживання та проїзд протягом усього періоду стажування та до шести місяців після його закінчення. Дозвіл на проживання видається максимум на 6 місяців.

Стажування - це короткострокове, зазвичай неоплачуване спостереження за повсякденним робочим життям у компанії. Воно слугує цілям професійного обміну та подальшого навчання без активної участі стажера в робочих процесах.

Оскільки стажери зазвичай не працюють активно, а лише спостерігають, трудові відносини в традиційному розумінні не виникають. Тим не менш, такі аспекти, як страхування від нещасних випадків і захист даних, повинні бути враховані.

Візи також можуть бути видані для роботи в тіні. Для цього необхідно укласти договір про стажування .

Стажування особливо актуальне для іноземних лікарів, які хочуть отримати знання та досвід у сфері діяльності без фіксованих часових рамок або змісту, без юридичної та фактичної інтеграції в компанію.

Випробувальна робота дозволяє роботодавцям і потенційним працівникам познайомитися один з одним перед укладенням трудового договору. Кандидат виконує типові завдання передбачуваної посади протягом короткого періоду часу . Випробувальна робота - це короткострокові трудові відносини. Важливо чітко домовитися про тривалість, робочий час та оплату праці. Також слід враховувати аспекти соціального забезпечення.

Іноземні кваліфіковані працівники, які мають карта можливостей можуть працювати на випробувальному терміні до двох тижнів у одного роботодавця.

Це правило стосується також осіб, які мають візу з метою шукають місце навчання.