Громадяни ЄС

27 країн Європейського Союзу: Австрія, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія та Швеція.

ПРИМІТКА: Внаслідок виходу Великої Британії з ЄС (Brexit) її громадяни втратили право на свободу пересування. До громадян Великої Британії, які до 31 грудня 2020 року проживали в Німеччині, застосовуються особливі правила. В принципі, вони продовжують користуватися свободою пересування (більше інформації тут).

Громадяни ЄС, а також громадяни Ісландії, Норвегії, Ліхтенштейну та Швейцарії звільняються від визнання професійних кваліфікацій мають перевагу. Директива ЄС про визнання професійних кваліфікацій передбачає, що професійні кваліфікації в межах ЄС/ЄЕЗ/Швейцарії, як правило, визнаються еквівалентними.

Громадяни ЄС/ЄЕЗ/Швейцарії можуть навіть працювати за регульованою професією без визнання, якщо вони бажають займатися нею лише час від часу і тимчасово в Німеччині.

Як частина Європейського економічного простору (ЄЕП), громадяни Ісландії, Ліхтенштейну та Норвегії користуються такою ж свободою пересування, як і громадяни ЄС. Їм не потрібен ні дозвіл на проживання, ні дозвіл на роботу.

Те саме стосується і громадян Швейцарії. Це регулюється Угодою про вільне пересування осіб між Швейцарією та країнами-членами ЄС (AFMP). Громадяни Швейцарії, які бажають залишитися в країні довше, ніж на три місяці , можуть подати заяву на отримання електронної посвідки на проживання - але це не є обов'язковим.

Громадяни ЄС, які легально проживають у Німеччині понад 5 років безперервно, мають безумовне право на постійне проживання. Право на проживання не залежить від наявності засобів до існування. Воно може бути втрачене лише з серйозних причин, пов'язаних з громадською безпекою, а також у разі тривалого перебування за кордоном (понад 2 роки).

Те саме стосується громадян Ісландії, Норвегії та Ліхтенштейну. Громадяни Швейцарії також можуть отримати посвідку на постійне проживання після 5 років проживання.

Роботодавці не зобов'язані отримувати дозвіл на працевлаштування. Дійсного посвідчення особи або паспорта достатньо, щоб довести, що ви маєте право працювати в Німеччині.

На відміну від громадян третіх країн, роботодавці не зобов'язані копіювати або сканувати ці документи як доказ.