Дозвіл на роботу/навчання

Особам, які мають дозвіл на перебування, дозвіл на роботу може бути виданий не раніше ніж через 3 місяці перебування в Німеччині. Однак це стосується лише тих випадків, коли вони не зобов’язані проживати в приймальному центрі.

Для осіб, які мають дозвіл на перебування та зобов’язані проживати в приймальному центрі , як правило, діє заборона на працевлаштування. Їм має бути дозволено працевлаштуватися, якщо

• процедура надання притулку не завершилася через 6 місяців і

• Федеральне агентство з питань праці дало згоду на працевлаштування або воно не потребує такої згоди, та

• заява про надання притулку не була відхилена як очевидно необґрунтована або неприйнятна, а адміністративний суд не встановив, що позов має відстрочувальний ефект.

Тим, хто бажає пройти професійне навчання на підприємстві, для цього потрібний дозвіл на роботу. Діють ті самі правила, що й для працевлаштування.

Натомість для проходження шкільної професійної підготовки дозвіл на роботу не потрібен . Отримувати дозвіл у службі з питань іноземців не потрібно.

Дозвіл на роботу подається до Управління у справах іноземців . Для цього необхідно мати пропозицію щодо конкретної посади — будь то місце навчання, стажування чи робота. Заявку може подати сама особа, яка має дозвіл на перебування, або роботодавець на підставі довіреності. Роботодавець повинен надати заповнену заяву про трудові відносини . У разі стажування достатньо договору про стажування.

Потім Управління у справах іноземців перевіряє, чи не існують підстави для заборони на працевлаштування . Якщо так, працевлаштування не може бути дозволено.

Якщо ні, то служба отримує згоду Федерального агентства з питань праці. Воно перевіряє, чи відповідають умови праці тим, що діють для громадян країни. Якщо агентство дає згоду на працевлаштування, служба у справах іноземців видає дозвіл на роботу. Він вноситься до дозволу на проживання.

Починаючи з 49-го місяця перебування в Німеччині згода Федерального агентства з питань праці більше не потрібна.

Якщо заяву про надання притулку було відхилено як очевидно необґрунтовану або неприйнятну, і адміністративний суд не визнав, що позов має відстрочувальний ефект, робота заборонена.

Загальна заборона на роботу поширюється на заявників про надання притулку з так званих безпечних країн походження. Наразі до них, окрім держав Європейського Союзу, належать Албанія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Гана, Косово, Північна Македонія, Чорногорія, Республіка Молдова, Сенегал та Сербія. Ці держави наведені в Додатку II Закону про надання притулку. Вони вважаються безпечними, оскільки, на думку німецької держави, там не відбувається ані політичних переслідувань, ані нелюдського чи принизливого покарання чи поводження.

Особам з Єгипту, Бангладеш, Індії, Колумбії, Марокко, Тунісу та Туреччини, які подали заяву про надання притулку 12 червня 2026 року або пізніше, також не дозволяється працювати.

Особи з цих країн, як правило, повинні проживати в центрах прийому біженців. Вони також не мають доступу до інтеграційних курсів.

ПРИМІТКА: Заборона на роботу не поширюється на осіб з Республіки Молдова та Грузії, які подали заяву про надання притулку до 1 вересня 2023 року.